У всіх областях, від 30 до 50% дрібних і середніх компаній припинили свою офіційну діяльність або змінили форму діяльності. Причини ті ж, що і в перших двох групах, але резервів немає, замовлення впали в рази, ціни ростуть на все, а тут ще плутанина з єдиним податком та іншими новаціями в законодавстві. Чисельність працівників скорочена до мінімуму, та й ті працюють коли надходить замовлення. Добре, якщо основні засоби власні, зростання цін на оренду та опалення взимку 2010-2011 підкосила багатьох.
Найбільш численна і найбільш постраждала частина меблевиків в країні. Якщо в 2009-2010 роках багато боролися за виживання, то в 2011 проведені зміни в пенсійній та інших сферах поставили приватних меблярів на грань банкрутства. Нововведення з єдиним податком просто закрили багатьом ринок - працювати з підприємствами стало дуже складно.
У 2009-2010 обсяги продажів упали у всіх виробників і продавців меблів. Великі компанії першої і другої групи мають фінансові резерви і можливість брати участь у тендерах з держ. закупівель і закупівель великих підприємств.
Багато меблеві продавці постаралися компенсувати спад продажів у магазинах і меблевих містечках завдяки впровадженню нових способів продажу через інтернет сайти. Для онлайн продажу потрібна інформація в інеті, недорогий спосіб адресної доставки і простий, швидкий, надійний та доступний спосіб оплати. Завдяки розвитку системи електронних платежів і підтримки обороту замінників грошей (WebMoney) банком Приват, все більше меблевих компаній орієнтуються на продаж через власні інтернет магазини, а також великі меблеві портали.
Мода на меблеві онлайн магазини зараз можна порівняти з зростанням «Меблеві містечок», які з'являлися як гриби після дощу в передмістях великих міст у 2005-2008 роках. Поряд з приватними онлайн магазинами, в ЮА-неті стали з'являтися універсальні і спеціалізовані портали продажу меблів, влаштовані за принципом каталогів. Через те, що на ринку відсутні великі гравці (наприклад, такі, як Ікея), конкурувати з такими майданчиками приватним інтернет магазинах стає все складніше.
Податкові реалії України 2011 року не дозволили малим компаніям і меблярам, що працюють поодинці, підтримувати власний бізнес. Десятки фахівців компаній, що розорилися в кризу нікуди не поділися, і пропонують свою продукцію приватним чином через дошки оголошень, форуми і спеціалізовані сайти. Де вони її виготовляють якщо не мають майстерні по її виготовленню? Як не дивно, з'явився новий симбіоз виробників - велике автоматизоване виробництво з розкрою, обклеювання та свердленню ДСП на базі великого підприємства і міні-бригади по збірці виробів на території покупця, що складаються з приватних підприємців. Цим починають користуватися і малі підприємства. Завдяки використанню верстатів з ЧПК стало можливо серійно виготовляти дрібні партії меблів на замовлення.
Але продажі через інтернет мають і негативну сторону. Завдяки універсальним майданчикам в інеті, стало можливим продавати продукцію без зобов'язань, адже на таких сайтах часто неможливо знайти контактну або юридичну інформацію продавця.
На жаль, разом із сумлінними мебельниками на ринку з'явилися і шахраї (скамери), що створюють псевдо-магазини і обманюють покупців, які прагнуть заощадити і купити найдешевшу продукцію. Численні скарги поповнюють міські форуми, але Організація захисту прав споживачів не зможе допомогти вам.
Попит на ринку офісних меблів задовольняється завдяки імпорту з Китаю. І поки УАМ бореться з контрафактною продукцією, меблеві інтернет магазини пропонують продукцію, якої, часом, немає на складі.
Все більше інтернет магазинів працюють з компанії-імпортерами без безпосередньої поставки меблів, тобто отримуючи заявку на покупку, вони просто пересилають її дилера, від імені якого і доставляється товар. З одного боку, кінцевого покупця все-одно від кого буде доставлений товар, з іншого, крім пере плати на 15-20%, покупець найчастіше чекає 3-5 тижнів чергової поставки.
Загальний прогноз оптимістичний - на ринку залишаться професіонали.